Повномасштабне вторгнення росії в Україну та посилення фіскальних обмежень обмежують спроможність держави забезпечити фінансування широкомасштабних проєктів, що підкреслює необхідність мобілізації приватного капіталу як складової ширшої стратегії фінансування. У цьому аналітичному огляді висвітлюється ключова роль страхування воєнних ризиків як інструменту відновлення довіри інвесторів та підвищення інвестиційної привабливості довгострокових інфраструктурних активів. Водночас наголошується, що за відсутності чіткішої нормативно-правової бази та надійних механізмів компенсації страхове покриття залишається обмеженим і фрагментованим. Крім того, фінансування у середньостроковій перспективі може бути посилене шляхом сек’юритизації дохідних «браунфілд» активів за умови формування належного законодавчого підґрунтя та забезпечення надійних механізмів експлуатації і структури власності. Нарешті, у довгостроковій перспективі цільовий та операційно незалежний національний банк розвитку може відігравати каталізуючу роль шляхом заповнення ринкових прогалин у сфері довгострокового фінансування, зниження ризиків інфраструктурних проєктів та залучення приватних інвестицій через механізми гарантування, спільного кредитування та змішаного фінансування. Використання зазначених інструментів дозволить забезпечити баланс між механізмами зниження ризиків та інституційним розвитком з метою масштабного залучення приватного фінансування та підтримки стійкого відновлення, узгодженого з довгостроковими цілями економічного зростання та європейської інтеграції України.
